3. Типи м’язових волокон

Про те, що в м’язах міститься кілька типів м’язових волокон, необхідно розповісти окремо. М’яз ніколи не працює як єдине ціле. Тим, хто займається бодібілдингом, це потрібно глибоко усвідомити. До складу м’яза входять волокна, різні за своєю “спеціалізацією”.

Виділяють два основних типи м’язових волокон – м’язові волокна, що швидко скорочуються, і м’язові волокна, що повільно скорочуються). Виходячи зі значущості для організму, доктор Берк (E. R. Burke), учений зі США, який вивчав цю проблему, запропонував розрізняти м’язові волокна за поєднанням двох ознак – швидкості скорочення і стійкості до стомлення. У першому запропонованому Берком варіанті класифікації м’язові волокна поділялися на три типи:

– S (slow) – повільні, досить стійкі до стомлення;
– FR (fast, resistant) – швидкі, стійкі до стомлення;
– FF (fast, fatigable) – швидкі, швидко стомлювані;

Далі, в іншій роботі до групи швидких м’язових волокон Берк увів ще один тип FI (fast, intermediate in fatigability) – швидкі проміжні.

М’язові волокна типу S скорочуються повільно та мають оксидативний (окислювальний) тип обміну.

М’язові волокна типу FR – швидкі, мають оксдативно-гліколітичний обмін.

М’язові волокна типу FI – швидкі, мають гліколітичний тип обміну, що наближається до гліколітичного, хоча частину енергії отримують за рахунок оксидативного.

М’язові волокна типу FF – швидкі, мають гліколітичний обмін.

Типи волокон мають вельми розмиті межі – швидше за все, волокна представляють якусь єдину множину, що відповідає поступовому переходу від анаеробного гліколізу до аеробного обміну.

Усе це виглядає трохи заплутаним, але ця інформація справді важлива, тому спробуйте сконцентрувати вашу увагу на сприйнятті викладеної інформації.

Отже, повторюся ще раз. Усі вищевказані типи м’язових волокон розрізняються за двома факторами:

1. швидкістю м’язового скорочення, тобто швидкістю, з якою ці волокна здатні скорочуватися;
2. стійкістю до стомлення, тобто за типом енергозабезпечення м’язової діяльності – анаеробним (без використання кисню) та аеробним (з використанням кисню).

Але це ще не всі відмінності. Безпосередньо для бодібілдингу дуже важливим є наступний момент – м’язові волокна розрізняються не тільки за швидкістю скорочення і типом енергозабезпечення, а й за величиною поперечника, тобто – діаметра.

Це означає, що м’язові волокна являють собою не тільки групи, які використовують для забезпечення скорочення різні співвідношення видів енергозабезпечення, а й деяку єдину множину, відповідну переходу від волокон із меншим діаметром до волокон із більшим діаметром. Інакше кажучи, не всі м’язові волокна мають однаковий діаметр і що ще більш важливо – однаковий потенціал збільшення діаметра.

Незнання цього факту – непростима помилка багатьох осіб, які займаються бодібілдингом.

Ви маєте чітко усвідомити, що під час використання в тренуванні різних ваг (у відсотковому відношенні від максимальної ваги), ви тим самим залучаєте до роботи різні м’язові волокна, які мають різний діаметр, а відтак – різні цінності у збільшенні діаметру скелетного м’яза, до складу якого входять волокна, які тренують.

Які ж волокна мають більший діаметр? Більший діаметр і потенціал збільшення діаметра мають м’язові волокна, які швидко скорочуються, – волокна типу FF (швидкі, що володіють гліколітичним обміном) і волокна типу FI (швидкі, що володіють типом обміну, що наближається до гліколітичного).

У людини швидкі й повільні м’язові волокна зазвичай зустрічаються разом в одному й тому ж м’язі. Співвідношення швидких і повільних м’язових волокон регулюється генетичним фактором. Людина просто народжується з певним співвідношенням цих типів м’язових волокон і жодне дослідження не виявило можливості зміни цього співвідношення шляхом тренування.

Практично це означає, що люди, які мають від народження в м’язах більшу кількість швидких м’язових волокон, мають перевагу в збільшенні м’язової маси. Це стосується бодібілдингу. А щодо інших видів спорту – ці люди матимуть перевагу у швидкості та силі, тобто в усіх швидкісно-силових видах спорту, де важливі швидкі, потужні та короткочасні зусилля.

Також можна зазначити, що в однієї й тієї самої людини співвідношення швидких і повільних волокон у різних м’язах може бути неоднаковим. Відповідно, різні м’язи або м’язові групи в такої людини матимуть різну “стелю” у збільшенні м’язового поперечника. Цей факт свого часу породив легенду про так звані “важкі” для розвитку м’язи. “Труднощі” розвитку яких, найчастіше були зумовлені генетичними факторами – наявністю меншої кількості м’язових волокон, що швидко скорочуються, в цих м’язах.

Далі, перш ніж викласти фактори, що впливають на залучення в роботу волокон різного типу, слід з’ясувати, що все-таки являють собою згадувані гліколітичний і оксидативний види обміну. Це питання буде детально розглянуто в наступному розділі.