2. Будова скелетних м’язів

Цей розділ містить основну інформацію про м’язи, наявні в тілі людини, та їхню будову.

У людини є три види м’язової тканини:

1. посмугована (поперечносмугаста),
2. серцева покреслена,
3. непосмугована (гладка),

Із цих трьох видів м’язової тканини для бодібілдингу найбільший інтерес представляє покреслена (поперечносмугаста) м’язова тканина, оскільки саме вона входить до складу скелетних м’язів і становить їхню основу.

Будова поперечносмугастої м’язової тканини

Якщо говорити про загальну кількість м’язів, то можна сказати, що в тілі людини налічується близько 600 м’язів. Більшість із них парні та розташовані симетрично по обидва боки тіла.

Загальна маса м’язів становить:
– у чоловіків – 42% ваги тіла,
– у жінок – 35%,
– у спортсменів – 45-52%.

Понад 50% ваги всіх м’язів розташовано на нижніх кінцівках, 25-30% – на верхніх кінцівках, 20-25% – у ділянці тулуба і голови. Під впливом систематичного тренування відбуваються структурна перебудова м’язів, збільшення їхньої ваги та об’єму. Цей процес отримав назву функціональної гіпертрофії.

Основною структурною одиницею м’яза є м’язове волокно. Окреме м’язове волокно має довжину від 0,1 до 2-3 см (у кравецькому м’язі до 12 см) і товщину від 0,01 до 0,2 мм. М’язове волокно оточене оболонкою – сарколеммою, на поверхні якої розташовуються закінчення рухових нервів. До одного волокна може підходити кілька нервових закінчень.

Нервові закінчення, що знаходяться в м’язах, називаються рецепторами та ефекторами. Рецептори сприймають ступінь скорочення і розтягування м’яза, швидкість і силу руху. Від рецепторів інформація надходить у центральну нервову систему, сигналізуючи про стан м’язів. По ефекторах імпульси з центральної нервової системи надходять до м’язів, викликаючи їхнє збудження. Сила скорочення збуджених м’язів змінюється залежно від частоти нервових імпульсів. Чим більша частота нервових імпульсів – тим більша інтенсивність скорочення.

Сарколема (оболонка, що оточує м’язове волокно) відгороджує внутрішній вміст м’язового волокна від міжклітинної рідини, що омиває його. Весь внутрішній простір м’язового волокна зайнятий саркоплазмою, що представляє собою колоїдну білкову структуру, в яку вкраплено глибки глікогену, жирові краплі і деякі інші включення. У саркоплазмі є різні субклітинні частинки: ядра, мітохондрії, міофібрили, рибосоми тощо. Їхня функція полягає в регуляції обміну речовин у м’язовому волокні шляхом впливу на синтез специфічних м’язових білків.

Міофібрили – це довгі спеціалізовані органели м’язової клітини, що здійснюють функцію скорочення. Усередині кожного волокна їх міститься понад 2000. У нетренованих м’язах міофібрили розташовуються розсіяно, а в тренованих – вони згруповані в пучки Конгейма. Процес групування міофібрил у пучки називається внутрішньом’язовою координацією. Завдяки цьому процесу на початкових етапах тренування відбувається збільшення сили м’язів без істотного збільшення м’язового поперечника.

Мітохондрії, що розташовуються між міофібрилами, являють собою частинки, що мають двошарові мембрани. У мембранах мітохондрій розташовуються ферменти біологічного окислення. Мітохондрії є енергетичними центрами, у них виробляється 80-90% усієї необхідної м’язу енергії (у вигляді аденозинтрифосфорної кислоти або, скорочено, – АТФ).

Усередині саркоплазми міститься система поздовжніх і поперечних трубочок, мембран, бульбашок, що має назву саркоплазматичної сітки або саркоплазматичного ретикулуму, який поділяє саркоплазму на окремі відсіки, де відбуваються різноманітні біохімічні процеси. Бульбашки та трубочки саркоплазматичного ретикулума обплітають кожну міофібрилу. Через трубочки, пов’язані із зовнішньою клітинною мембраною (Т-система), можливий прямий обмін речовинами між клітинними органелами та міжклітинною рідиною. Трубочки можуть слугувати і для поширення хвилі збудження від зовнішньої мембрани до внутрішніх зон.

Якщо розглянути хімічний склад м’язових волокон, то можна помітити, що в м’язовій тканині міститься від 70 до 80% води. Функції води в клітині різноманітні:

– вода слугує розчинником для багатьох речовин;
– у складі колоїдних частинок вода входить у клітинні структури;
– вода є неодмінним учасником багатьох хімічних реакцій.

Із сухого залишку 80-85% припадає на частку білків. Близько 40% усіх м’язових білків міститься в міофібрилах, близько 30% – у саркоплазмі, близько 14% – у мітохондріях, близько 15% – у сарколемі, решта – в ядрах та інших клітинних органелах.